Протягом останніх кількох років, а саме з 2016 я з учнями школи проводжу мітинги приурочені до різних видатних дат. Подібні заходи формують патріотизм у молодого покоління. Це стало вже традицією нашої школи.

Мітинг-реквієм.

Пам’ятаємо! Перемагаємо!

Сьогодні ми зібралися тут, щоб відзначити «День пам’яті і примирення». Згідно з указом Президента України “Про відзначення Дня пам’яті та примирення і річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні” від 8 квітня 2016 року №130. В Україні це свято відзначається з 2015 року. Але завжди в нашій пам’яті були і залишаться спогади про тих, хто зупинив полум’я війни 1939 – 1945 років.

Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1939-1945 рр. Не щезне в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його перемога над фашистами.

 Мільйонам людей назавжди запам’ятались  важкі дні ІІ світової війни. Чорною тінню фашистської навали, димом пожеж, смертю і руїнами звалились вони на нас. Вторгнення Червоної армії 17 вересня 1939 року на землі Західної України і та страшна неділя 22 червня 1941 року, коли фашистська Німеччина вдерлася на землю Східної України, обернулися довгими роками страждань.

Сотні тисяч матерів проводжали своїх синів на фронт. Ішли поети, талановита молодь, вчорашні школярі й школярки, але не всім судилося повернутися.

Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. Вони - святиня нашої пам’яті. Сьогодні ми віддаємо данину  пам’яті тим, хто загинув на фронтах Другої Світової війни, хто віддав життя, щоб ми жили щасливо.

Обеліски…    

Стоять у полі обеліски,

В німім мовчанні і журбі.

Їм вітами шумлять берізки,

Й пісні співають солов'ї.

І знов річниця Перемоги,

Квітує в небі знов весна.

Були тут зболені дороги,

Життя забрала тут війна.

Летіли кулі і гранати

І падало чиєсь життя.

Та був наказ не відступати,

За світле наше майбуття.

Як затихав бій на хвилину,

У ті найтяжчі дні свої.

Хтось обіймав в думках дружину,

Й листи в думках писав її...

Хтось усміхавсь своєму сину:

"Рости, рости синочку мій,

Тебе мій рідний не покину,

За тебе зараз йду у бій"...

Давно не чути громовиці,

Яку залишила війна.

Та Ветеранам часто сниться,

Та переможна 45 -го весна...

Стоять у полі обеліски,

В німім мовчанні і журбі.

Їм вітами шумлять берізки,   Й пісні співають солов'ї...

Страшною хвилею прокотилася війна по Україні. Тисячі міст і сіл запалали у полум’ї війни. За деякими підрахунками, український народ дав до лав Червоної армії 6 мільйонів бійців, кожен другий з них загинув. Сотні тисяч українців загинули в концтаборах, десятки тисяч були загнані на примусові роботи до Німеччини.

Український народ під час другої світової війни мав чи не найбільші втрати, полягло багато воїнів Червоної армії, 10 тисяч воїнів УПА не повернулися додому борячись не тільки з фашизмом, але і виборюючи незалежність нашій державі.

Українці були присутні і у війську інших держав: Франції, США, Канади, Польщі та інших.

Та людство змогло протистояти ворогові. 8 травня 1945 року представники німецького верховного командування підписали в Карлсхорсті ( передмістя Берліна) акт про капітуляцію збройних сил фашистської Німеччини. Ворог здався. Переможне завершення Великої Вітчизняної війни значило крах гітлерівського "нового порядку", звільнення поневолених народів Європи, врятування світової культури і цивілізації від фашизму. День 8 травня став Днем Перемоги, великим святом всього людства.

ПАМ'ЯТЬ

І живуть у пам’яті народу

Його вірні дочки і сини,

Ті, що не вернулися з походів

Грізної, великої війни.

Їх життя, їх помисли високі,

Котрим не судилось розцвісти,

Закликають мир ясний і спокій,

Як зіницю ока, берегти.

НІХТО НЕ ЗАБУТИЙ

Ніхто не забутий.

На полі ніхто не згорів:

Солдатські портрети

На вишитих крилах пливуть…

І доки є пам'ять в людей,

І живуть матері,

Допоти й сини, що спіткнулись об кулі,

Живі!

СХИЛІМО ГОЛОВУ...

Наче птахи летять невблаганно літа,

Залишають свій стрій дорогі ветерани.

У минуле пішла найстрашніша війна,

Та про неї постійно нагадують рани.

З кожним роком все менше і менше стає

Тих людей, які нам здобули Перемогу.

Лише пам'ять забути про них не дає,

Пам’ятаймо про них і молімося Богу.

Нехай Вічні вогні на могилах горять,

Перед ними завжди на коліна ставайте.

Пам’ятайте живих і померлих солдат,

Схиліть голови – шану віддайте!

23 роки Незалежності Україна, на щастя, не знала війни. Наш народ пишався тим, що у складні 90 – ті Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу  державу тепер.

Ще до недавна ми з вами не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною, тепер же мирне небо опалене полум’ям війни. Ми  не особливо звертали увагу на слова «Слава Україні - Героям  Слава!», а тепер вони набули нового святого змісту.

Нині це віддання особливої шани тим, хто у напружений, найкритичніший і найважливіший момент життя нашої країни не відступив і пожертвував собою заради своєї Батьківщини.

Сьогодні на Сході України йдуть військові дії, точаться криваві бої. Там вирішується доля і майбутнє України. Весь народ нашої держави об’єднався нині проти російського агресора.

Неоминула війна і наше місто. Десятки наших земляків воюють на сході України.

 Я дякую тобі солдате,

за те,що з миром прокидаюсь,

за те,що квіти бачу польові...

Я дякую тобі солдате,

за те,що кожен день стоїш,

за небо і сонце яскраве,за

місяць і ніч...

Я дякую тобі солдате,

за кожен подих мій,

ти оберіг мій-я це знаю...

Хай Ангели тебе оберігають!!!Храни вас Бог!!

Але не всі герої повернулися додому живими. Вже більше 10 бійців втратила Світловодщина. Серед них і Хомчук та Ільїн.

 Ці хлопці навчалися в нашій школі, а коли на Батьківщину прийшла біда, віддали своє життя за те, щоб ми могли спокійно жити, не знаючи пекла війни.

Це не сон, не синдром маячні,

Ця війна не в далекій країні,

Не в Іраку чи десь там в Чечні,

А в вишневій моїй Україні.

Саме зараз її вояки

Схід країни від зла захищають.

Б’ються на смерть мої земляки,

Кров’ю землю святу поливають.

Щоб країна ввійшла в майбуття

Вільна, сильна, без чвар і війни.

Віддають саме цінне – життя,

України найкращі сини!

В цей день «пам’яті і примирення», давайте згадаємо та вшануємо подвиг всіх героїв України. Героїв Другої світової війни, героїв війни сьогодення.

перед трагічною хвилиною мовчання

словами говорити неможливо.

Оця хвилина більше нам розкаже,

Ніж тисячі, а чи мільйони слів.

Солдатів подвиг, про який сьогодні

Дізнались ми, не вимовить словами,

А тільки серцем можна це сказати,

Але воно, на жаль, не має мови,

Лиш має біль. І тому я прошу

Солдатів пам'ять вшанувати мовчанням.

Прошу покласти квіти до меморіальних дошок наших земляків.

Сьогодні ми зібралися, щоб засвідчити свою повагу всім, хто носить військову форму і відзначити свято – День захисника України .

День захисника́ Украї́ни — свято, що відзначається в Україні 14 жовтня у день святої Покрови Пресвятої Богородиці водночас з Днем Українського козацтва. З 2015 року є державним святом. Президент України Петро Порошенко встановив щорічно 14 жовтня відзначати — День захисника України. Президент ,у своєму виступі під час військового параду в Києві 24 серпня 2014 року відзначив:«В багатому на подвиги літописі українського воїнства безліч битв і дат, гідних стати Днем захисника Вітчизни. Я наголошую, Україна більше ніколи не відзначатиме це свято за військово-історичним календарем сусідньої країни. Ми будемо шанувати захисників своєї Батьківщини, а не чужої!». Свято встановлене 14 жовтня 2014 р. з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності й територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві .

Цього дня ми зібралися тут, щоб відзначити і День захисника Вітчизни. Саме під таким гаслом — «Сила нескорених» — українці вперше відзначали свято Дня захисника України 14 жовтня.

10 жовтня 2015 року Президент України Петро Порошенко під час виступу на Всеукраїнському форумі учасників антитерористичної операції зазначив, що саме силу нескорених продемонстрували українські воїни, які відстоюють незалежність та суверенітет України у війні з російським агресором. Саме подвиг українців на сході нашої держави і став тією силою,що повернула памяті народу день українського козацтва.

В цей урочистий день ми вшановуємо всіх, хто причетний до високого звання захисника Вітчизни, звання ,єдиного для всіх: від вкритих сивиною і увінчаних нагородами фронтовиків, до молоді, яка лише нещодавно одягла військову форму. І цього зв'язку не порушать навіть найбільші зміни в сучасному світі.

Ми були і є свідками радикальних змін, які відбуваються і в нашій країні, і в усьому світі. Але не можна забувати, відкидати все те, що цьому передувало. Священною є пам'ять про наші перемоги і про тих, хто їх виборював і платив найдорожчою ціною.

 І ми вклоняємося тим,

Хто літ тому назад багато

І тим, хто нині з автоматом

Наш спокій береже і захищає,

Всю нашу велику родину,

Рідну землю свою - Україну.

Сьогодні пом’янемо всіх тих, хто заплатив життям за збереження цілісності і незалежності нашої землі . Серед них випускники нашої школи Андрій Ільїн та Олег Хомчук. Це юнаки які поклали своє життя за волю і незалежність Батківщини.Завдяки таким як вони, ми можемо мирно навчатися, жити, в своїй, незалежній державі.

На нашому мітингу присутні шановні гості :

Мати Андрія Ільїна -                                                    . (запрошуємо Вас до слова)

Батько Олега Хомчука -                                                                                              .

Директор школи-Спашиба Оксана Петрівна.

День захисника України! Це свято ввібрало в себе всі подвиги  нашого народу від сивої давнини до сучасних днів.

Ми - підростаюче покоління,будемо гідними продовжувачами справи наших дідів і батьків, наших героїв-земляків. Для людини, яка любить свою Батьківщину, не було, нема і не буде нічого дорожчого за Батьківщину, на захист якої він завжди піднімався. Любов до Батьківщини - це найсвятіший заповіт предків нам і нашим дітям. Ми мріємо , що наша Батьківщина буде найкращою, найбагатшою і найголовніше - мирною країною .

Мужність і героїзм, доблесть і слава, відвага і честь - саме ті чесноти, на яких базується вся багатовікова історія нашої України. На долю захисників усіх поколінь випало багато випробувань, однак вони завжди долали їх з гідністю. Захищати Батьківщину, свою землю, свою домівку - це святий обов`язок кожної людини. Пам'ятаймо про це!

1. Святкуєм цю чудову дату,

В ній — щастя, доля всіх людей.

Якщо твердіш хода в солдата, —

Дзвінкішим буде сміх дітей!

2. Ми — діти країни, де воля і мир,

Не хоче війни наш народ-богатир!

Стоять брати і батьки повсякчас

На варті свободи і щастя для нас.

За вікову історію української народності наша земля не один раз закликала своїх синів стати на її захист. І ніколи ці заклики до оборони рідного краю не залишилися не почутими. Мільйони людей вірять, що небо нашої України-матері буде мирним, адже його оберігають славні воїни, їм довіряють найдорожче, найсвітліше – оберігати мир!

Святковий мітинг до дня Захисника Вітчизни оголошується закритим.

Мітинг присвячений вшануванню Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, оголошується відкритим, при виконанні гімну України стояти струнко.

Президент України Володимир Зеленський підписав указ про заснування свята 29 серпня – Дня пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність і територіальну цілісність країни. І це дуже начасі, тому що в Україні йде 1825 днів війна. Українці день у день відстоюють цілісність і незалежність нашої держави. Українці боронять кордон, щоб держава агресор не продвинулась не на крок в глиб наших територій.

Але в пам’яті поволі починають стиратися події початку війни. Все почалося  8 квітня. В Луганську сепаратисти замінували будівлю СБУ, утримуючи 60 заручників. Сепаратисти в захопленій Донецькій адміністрації проголосили себе легітимною владою. Далі - захоплення Слов’янська, Краматорська та Дружківки. Перші бої. Хвилі мобілізації. Добровольці та волонтери. Стрибаюча щодня лінія фронту. Збитий переповнений десантниками «ІЛ» і «Боїнг» з трьома сотнями невинних цивільних пасажирів.  Позаду дві серії мінських угод спричинених двома найкривавішими і найболючішими котлами в Іловайську та Дебальцеві.

Це не сон, не синдром маячні,

Ця війна не в далекій країні,

Не в Іраку чи десь там в Чечні,

А в вишневій моїй Україні.

Саме зараз її вояки

Схід країни від зла захищають.

Б’ються на смерть мої земляки,

Кров’ю землю святу поливають.

Щоб країна ввійшла в майбуття

Вільна, сильна, без чвар і війни.

Віддають саме цінне – життя,

України найкращі сини!

А ще легенди і герої двох  аеропортів в Донецьку та Луганську. Втрати України в цій війні досі не пораховано офіційно. П'ять років тому в Україні оголосили початок АТО .Держава повідомляє лише про втрату 7% території та 13% населення, яке на цій території проживало. 5 довгих років. 1825 днів по 24 години в кожному.  Майже в кожен із цих нескінченних  днів на маленькій території війни гинуло кілька людей, а бувало кілька десятків, чи, навіть, кілька сотень. Зараз кількість загиблих на сході перетнула позначку в 13 тисяч. Від 4 до 5 тисяч з них, за різними цифрами,  українські військові. За 5 довгих років війни Україна практично втратила більшість території  Азовського моря. Блокада портів завдала неймовірних збитків промисловості регіону, а минулого року міжнародні експерти назвали приблизну цифру – 100 мільярдів доларів. Саме стільки коштував 5 річний конфлікт .

Але війна, не далеко, не там десь на сході. Як і в Другу світову війну, майже кожну сім’ю України зачепила війна. Хтось пішов воювати, хтось займається волонтерством. Але немає жодної родини, яку б , так чи інакше не зачепила війна.

Я дякую тобі солдате,

за те,що з миром прокидаюсь,

за те,що квіти бачу польові...

Я дякую тобі солдате,

за те,що кожен день стоїш,

за небо і сонце яскраве,за

місяць і ніч...

Я дякую тобі солдате,

за кожен подих мій,

ти оберіг мій-я це знаю...

Хай Ангели тебе оберігають!!!Храни вас Бог!!

Пона 100 бійців загинули на сході України з Кіровоградщини.

Наше місто відправило на схід сотні своїх синів. Але не всім їм вдалося повернутися додому. 13 воїнів нашого міста не повернулися додому. Світловодськ втратив -  Віктора Аврамчука, Сергія Бетіна, Сергія Бузейнікова, Віталія Войтенка, Андрія Ільїна, Віталія Іскандарова, Андрія Кнуренка, Віталія Короля, Олександра Лимаря, Юрія Новицького, Артема Носенка, Михайла Плюща, Олега Хомчука. Двоє з них, Андрій Ільїн та Олег Хомчук навчалися в нашій школі.

Ільїн Андрій Миколайович, старший лейтенант, командир взводу 17-го окремого мотопіхотного батальйону, 57-ї окремої мотопіхотної бригади, який так передчасно і трагічно загинув у ніч на 22 січня 2015 року на блокпосту під Горлівкою, під час виконання службового обов’язку в зоні АТО. 28 серпня він би святкував свій день народження.

За свої заслуги перед батьківщиною Андрій був нагороджений - Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно), нагороджений відзнакою "За вірність народу України" І ступеня (посмертно), указом № 23 від 9 червня 2017 р. нагороджений відзнакою "Народний Герой України" (посмертно).

Сьогодні серед нас мати Андрія - Дарья Дмитрівна ,просимо Вас сказати кілька слів.

Ще одним героєм війни, що загинув на сході України був Олег Хомчук. Олег Хомчук старший солдат, 93-ої механізованої бригади. Молодий, гарний хлопець, який так передчасно і трагічно загинув 29 серпня 2014 року під час виходу з Іловайського котла так званим "зеленим коридором" на перехресті доріг з с. Побєда до с. Новокатеринівка, поруч зі ставком. Це у Старобєшивському районі Донецької області. Загинув разом зі значною частиною бійців 93-ої механізованої бригади, які досі не ідентифіковані.

16 червня він би відсвяткував свій день народження. Олег народився 16 червня 1988 року у Світловодську, навчався у школі №10. Сьогодні серед нас батько Олега, велика Вам вдячність за Вашого сина.

І живуть у пам’яті народу

Його вірні дочки і сини,

Ті, що не вернулися з походів

Грізної, сучасної війни.

Їх життя, їх помисли високі,

Котрим не судилось розцвісти,

Закликають мир ясний і спокій,

Як зіницю ока, берегти.

Перед трагічною хвилиною мовчання

словами говорити неможливо.

Оця хвилина більше нам розкаже,

Ніж тисячі, а чи мільйони слів.

Солдатів подвиг, про який сьогодні

Дізнались ми, не вимовить словами,

А тільки серцем можна це сказати,

Але воно, на жаль, не має мови,

Лиш має біль. І тому я прошу

Солдатів пам'ять вшанувати мовчанням.